Родовід — це не просто папірець, це як паспорт з котячою гордістю 


Наші кошенята не просто гарнюні — вони ще й з документами. І не якимись там на коліні списаними, а з офіційним родоводом від клубу ICR.
То не просто штампик — то документ, де чітко написано, хто мама, хто тато, хто бабця, хто дід. І навіть прабабця з боку тата, яка колись виграла виставку краси серед рагдолів у Будапешті.

Навіщо той родовід узагалі?
Ну, дивись. Якщо тобі важливо, щоби кошеня було не просто м’яке й муркотливе, а ще й з характером, як у справжнього рагдола (тобто ніжне, спокійне, не кусає бабусю за тапок) —
тоді родовід тобі як GPS у незнайомому місті.

- Він показує, що і мама, і тато перевірені, генетично протестовані, не мають спадкових хвороб і не зустрічались на Tinder з якимось сусідським Барсиком.
- Він підтверджує, що твоє кошеня — з офіційної, контрольованої лінії. А не знайдене в капусті.
- Якщо колись ти захочеш показати свого пухнастика на виставці або піти в заводчики — без родоводу це як без квитка на концерт: ніхто тебе й кота твого не пустить.

Ну і просто — воно якось солідніше.
Сусіди кажуть: «Ой, яке гарне кошенятко». А ти такий: «А воно в мене не просто гарне. Воно з ICR, з офіційним родоводом, і прапрадід його був чемпіоном Австрії!»

Родовід — це впевненість, що твоє кошеня зростає в любові, турботі й з усім необхідним багажем, аби стати частиною твоєї родини.
Бо хороша історія завжди починається з доброго коріння.