RAGDOLL — це не кіт. Це… ну, це як кавун у серпні: ніжний, солодкий і довгоочікуваний.

​​

​

Про такого кота людство мріяло ще з тих часів, як вигадало диван.
Бо Ragdoll — це вам не звичайна мурка, яка вночі скидає вазони і з ранку дивиться на вас, як на обслугу.
Ні.
Ragdoll — це, скоріше, «візьми мене на ручки, я тут трохи розтану, як шоколад на батареї».

​

У них нема отих класичних котячих замашок:
– «Я на тебе злюсь, але не скажу».
– «Я пішов, бо можу».
– «Це я тебе тут терплю, а не ти мене».
Ні, наші котики не про це. Вони про любов. Про ту, що влізла в ліжко, обняла і ще хвостом тебе накрила.

​

Ragdoll — це теплий какао в дощову суботу.
Трошки наївні, трошки філософи, повністю твої.

​

І розумні, як твоє дитя, коли просить мультик замість уроків.
Деякі з них настільки інтелігентні, що, здається, грають у домашньому театрі.
Інші — явно пишуть мемуари. Прямо зараз. На твоєму ноутбуці.

​

А коли береш такого Ragdoll’a на руки — він не дряпається, не виривається.
Він… плюмс — і все. Обм’як, як плюшева лялька.
Отак і з’явилась назва: Ragdoll. Лялька з тканини. Тільки з серцем, моторчиком і поглядом, який прощає всі твої гріхи.

​

Але, тут важливо:
Всі ці чудеса — тільки у справжніх Ragdoll’ів з родоводом.
Бо іноді буває: наче блакитні очі, наче кольорова шерсть, а всередині — не какао, а перчик.
Тому справжній скарб — не зовнішність, а характер.

​

Наші Ragdoll’и ростуть повільно, з гідністю. Як добрий сир або правильне вино.
Справжня краса розкривається до 3-4 років.
Тоді ти дивишся на свого кота і думаєш:
«Та ти ж, холєра, навіть кращий за мене. І точно розумніший».

​

І, до речі, вони чудові дипломати.
З собаками — ладнають, якщо ті не гавкають, як коза на базарі.
З іншими котами — дружать, якщо ті приходять з миром і без зухвалого «шшш».

​

А ще вони… говорять.
Не так, щоб «Я голодний, годуй мене, людська істото!»
А скоріше так:
«А знаєш, сьогодні був гарний день. Мур».
Якщо слухатимеш уважно, може, навіть зрозумієш, про що саме він мурчить.

​